12.09.2023

Декларування — не лише доступ до реєстру, а й складна система контролю, яку треба вдосконалювати, — Андрій Осадчук

Відкритий реєстр декларацій важливий, але сам по собі не вирішить проблему якості контролю над звітністю топ-чиновників перед суспільством. Адже в тій багатомільйонній кількості декларацій, які вже подавалися і надалі подаватимуться, найцікавіші можуть легко розчинитись. Система недосконала. На цьому наполягає народний депутат «Голосу», перший заступник голови Комітету з питань правоохоронної діяльності Андрій Осадчук.

«Базова ідея електронного декларування — запобігати топ-корупції. Але драма полягає в тому, що з 2016 року, коли було запроваджене декларування, НАЗК зібрало 6-7 млн декларацій. До 31 січня цього року отримає ще 1,8-2 млн за 2020-21 роки, а до до 1 квітня 2024 року ще 1 млн. Тобто загалом там буде ледь не 10 млн декларацій.

При цьому остаточний висновок — чесна людина чи нечесна — можна зробити тільки після повної перевірки, а її за всі роки зробили не більше, ніж щодо 4-5 тисяч декларацій. І перевірки декларацій — це фундаментальна функція НАЗК, з якою вона не справляється», — пояснює народний депутат.

«Треба говорити не стільки про реєстр, скільки загалом про систему: наскільки вона ефективна? В мільйонах декларацій дуже легко загубитись. І на жаль, у НАЗК було півтора роки паузи, але вони не напрацювали ефективних ідей і по суті нічого нового не запропонували Парламенту.

Практичного сенсу в додаткових мільйонах декларацій, які ніхто не перевіряє, я особливо не бачу. Проблемою є насамперед те, що ми відновили декларування фактично в тому ж вигляді, який був, і лише трохи адаптували до потреб військових», — констатує представник «Голосу».